Kievtown.net

Туристичний портал для тих, хто мандрує до Києва

Мапа Києва

Ресторани Києва

Віза до України

Схема метро Києва

Розваги у Києві

Транспортні послуги 

Погода у Києві  

Магазини Києва

Авіа та зал. квитки

Адреси та телефони

головна >> пам'ятки києва >> парки та сквери >> парк володимирська гірка

Як дістатися до парка Володимирська гірка: від ст. метро Поштова площа піднятися на фунікулері або звернути ліворуч від Европейської площі біля Українського дому

Володимирська гірка

Парк Володимирська гірка в Києві - це улюблене місце відпочинку туристів, значимий історичний пам'ятник, а також дивовижно красиві пейзажі міста, що відкриваються з висоти пташиного польоту. Кияни давно вже звикли до того факту, який мешканцям інших міст здається незвичайним. Адже варто замислитися: як так могло статися, що парадний центр такого мегаполісу, як Київ, може мирно співіснувати з вершинами, вкритими лісом. Назва однієї з таких вершин - Володимирська гірка. Звідси, як на долоні, видно Поділ, Дніпро, Труханів острів та Дарницю.

Історія парку Володимирська гірка дуже цікава та пізнавальна. Багато вчених погоджуються, що ця вершина просто не могла не привернути увагу містобудівників, оскільки розташована вона в тому місці, де зустрічаються гори і Дніпро, а Поділ, низький берег між горами і рікою, звужується тут до однієї невеличкої вулички. В епоху Давньої Русі на вершині було побудовано Михайлівський Золотоверхий собор, який оточували дерев’яні споруди. Після нападу на Київ татаро-монгольських військ, ця місцевість значно спорожніла, а гору за монастирем використовували як цвинтар. Через багато років, з початком 19 століття, коли Київ із невеликого ярмаркового містечка перетворюється на велику губернію, ситуація кардинальним чином змінюється. Місцева влада, намагаючись підвищити статус Києва, береться щосили прославляти князя Володимира, який був відомий не тільки як хреститель Русі, але й як великий просвітитель і реформатор. Так, у 1830-х роках ім'ям князя Володимира нарікають щойно збудовану головну вулицю міста, на його честь називають тільки що заснований університет. Незабаром виникає нова ідея - встановити пам'ятник Святому Володимиру на порожній на той час горі над самим центром міста - Хрещатиком. Від моменту прийняття подібного рішення до його реального втілення в життя пройшло досить багато часу. Урочисте відкриття монумента Святому Володимиру, який хрестив Русь, відбулося в 1853 році. Дивним здається той факт, що на цьому місці традиційно проходять різноманітні молебні, а сам пам'ятник так і не було освячено. З тих пір гірка стала називатися Володимирською.

Приблизно в цей час тут закладається парк з такою ж назвою. Однак у зв'язку з конфліктами, які виникли між міською владою та духовенством через установлення пам'ятника, питанням благоустрою парку так ніхто і не займався протягом багатьох років. Згодом парк Володимирська гірка стає популярним місцем відпочинку городян. Найбільшого піку своєї популярності він сягає в 1860-1880 роки. Ще один важливий момент: парк Володимирська гірка – це єдиний на той час безкоштовний парк у Києві, всі інші були оточені огорожею, а за вхід треба було платити. Якщо місцева аристократія починала свої прогулянки в міських парках тільки з приходом тепла, то відвідувачі в парку на Володимирській гірці були цілий рік. Багато письменників відображали у своїх творах красу Володимирського парку. Так, Костянтин Паустовський в одному зі своїх нарисів написав: "Весна в Києві починалася з розливу Дніпра з Володимирської гірки".

Побувавши в парку Володимирська гірка і побачивши красоти, що відкриваються з його вершини, нижегородський купець Василь Кокорєв вирішив посприяти місцевій владі щодо благоустрою парку. У 1863 році він надав кошти для будівництва альтанки на верхньому обриві гірки. Подарунок було прийнято, але робота почалася тільки наприкінці століття. На той момент відсоток від покладених у банк грошей зріс у чотири рази і, коштів вистачило на встановлення навіть двох альтанок. Так звані "кокорєвські альтанки" і досі знаходяться на Володимирській гірці та під Андріївською церквою.

До 900-річного ювілею з Дня Хрещення Русі, в 1888 році, в парку Володимирська гірка було влаштовано грандіозні народні гуляння. Біля пам'ятника князю Володимиру організовано водосвятний молебень. Однак свято затьмарила одна подія. Одночасно з молебнем на верхній терасі проходив військовий парад, на чолі якого верхи проїжджав київський генерал-губернатор Олександр Дрентельн. Раптово він похитнувся у сідлі і впав з коня. На жаль, медики були не в змозі нічим допомогти, генерал-губернатор помер від апоплексичного удару. Згодом така загадкова смерть в епіцентрі святкувань стала обростати легендами і домислами, які доходили часом до абсурду. На місці нещасного випадку було встановлено "Дрентельн обеліск", що нагадує городянам, наскільки швидкоплинним може бути людське життя.

З масштабним поширенням електрики в 1890 році в парку Володимирська гірка в Києві з'явилося ще одне диво - на пам'ятнику Святому Володимиру засяяла ілюмінація. У булгаковській "Білій гвардії" красномовно описується, як кожну ніч у руках Володимира сяяв хрест, як своєрідний маяк для човнів, що пливуть Дніпром. У 1900 році на Володимирській гірці відбулася ще одна непересічна подія - відкрито перший електричний підйомник. Його було побудовано на гроші європейських підприємців. Спочатку підйомник називали елеватором, а потім усі звикли до здавалося б далеко не російської назви "фунікулер", яка й прижилася. Для киян підйомник став просто незамінним, адже трамвайні лінії підходили прямо до вхідних дверей верхнього та нижнього павільйонів фунікулера, що було дуже зручно і економічно за часом. У планах міської влади було будівництво подібних підйомників і в інших районах Києва, але цій ідеї не судилося втілитися в життя, фунікулер на Володимирській гірці залишився єдиним нагадуванням про швидкі темпи науково-технічного прогресу початку 20 століття.

У 1902 році увагу людей, що гуляли парком Володимирська гірка привертав щойно відбудований павільйон, де демонструвалися сцени розп'яття Христа. Панораму перевозили по черзі то в Одесу, то в Харків, але після повернення до Києва, її розібрали на частини, а полотно передали до Київського художнього інституту. Одним із відданих шанувальників краси Володимирської гірки був Іван Нечуй-Левицький, перук якого належить твір "Вечір на Владимирській горі" - своєрідне зізнання в любові цьому історичному місцю. Кожен день в один і той же час він виходив зі свого дому, причому слідував одним і тим же маршрутом: від нинішньої станції метро Театральна піднімався до Оперного Театру, потім йшов Володимирською вулицею на Володимирську гірку, щоб до шостої вечора сидіти нерухомо, милуючись красою Києва.

У наші дні парк Володимирська гірка, як і раніше залишається улюбленим місцем відпочинку городян і гостей Києва. Біля альтанок воркують закохані парочки, парком прогулюються пенсіонери, з усіх ніг носяться школярі, базікають студенти, які втекли з лекцій. Така популярність парку пояснюється тим, що це місце, як магніт, притягує людей своєю історичною цінністю і незбагненною величчю.